Як скульптор з Павлоградщини створив відомий пам’ятник Івану Сірку та десятиліттями оживляв лялькові вистави

На його рахунку — легендарний монумент козацької слави, який дивом урятували від переплавлення, та сотні унікальних персонажів, створених для театральної сцени. До Дня художника України у Троїцькому ліцеї згадують свого видатного земляка — Заслуженого працівника культури України Семена Духовенка. Майстер залишив помітний слід у театральному та скульптурному мистецтві, а свої найцінніші об’єкти звів на малій батьківщині — у селі Троїцькому.

Семен Духовенко народився 13 вересня 1930 року в Троїцькому. Хист до ліплення та малювання проявився ще в шкільні роки. У 1947 році він вступив до Дніпропетровського державного художнього училища.

Навчання припало на важкі повоєнні часи. Аби заробити на життя та освіту, юнак під час канікул малював для односельців настінні килими й картини, а на старших курсах уже писав полотна олійними фарбами. У 1952 році, здобувши диплом скульптора-художника, митець розпочав професійну діяльність.

Однією з найважливіших сторінок у творчості майстра стала робота над увічненням пам’яті козацької доби. У 1956 році в співавторстві зі скульпторами Анатолієм Біликом та Олександром Ситником Семен Духовенко створив перший чавунний бюст кошового отамана Війська Запорозького Івана Сірка. Його встановили в селі Капулівка Нікопольського району — на місці, де розташована Могила отамана та де колись вирувала Чортомлицька Січ.

Згодом доля цього монумента склалася непросто. У 1980 році на кургані Сторожова Могила встановили нову скульптуру отамана — її виготовили на основі антропологічної реконструкції за черепом Сірка, яку виконала учениця професора Михайла Герасимова Галина Лебединська.

Перший чавунний монумент авторства Духовенка планували відправити на переплавлення. Проте скульптуру вдалося врятувати від знищення. Попри рішення про утилізацію, перший бюст отамана зберегли та перенесли на територію капулівської школи, де він стоїть і досі.

З 1957 року Семен Духовенко працював у Дніпропетровському ляльковому театрі. Паралельно у 1962–1967 роках він викладав у художній студії при Будинку культури Придніпровської залізниці.

У 1964 році в його житті сталася подія, що на довгі роки визначила творчий шлях — митець став художником-постановником лялькового театру. Він творив не лише ескізи декорацій, а й власноруч виготовляв ляльок до казок. У цій роботі майстер поєднував навички художника-графіка й скульптора: робив викрійки, розробляв ескізи та конструював персонажів так, щоб вони відповідали задуму драматурга, режисера й актора. Через руки майстра пройшли кілька акторських поколінь, які працювали з його ляльками та виставами, а сам митець пам’ятав і цінував кожну свою роботу.

З 1970 року Духовенко навчав технології виготовлення ляльок у Дніпропетровському театральному училищі, а в 1979 році отримав звання «Заслужений працівник культури України».

У 1997–2002 роках майстер працював у Дніпропетровському українському молодіжному театрі, де з 1999 року обіймав посаду головного художника.

Попри визнання, скульптор завжди повертався до рідного села. Для Троїцького він створив відому в’їзну арку, погруддя знаних земляків — педагога Івана Запорожченка та Героїні Праці Євдокії Костенко, а також меморіальний комплекс пам’яті воїнів-визволителів зі Стіною Скорботи й Вічним вогнем.

За рік до смерті, 9 травня, Семен Ілліч востаннє завітав до Троїцької школи. Він зустрівся з учнями, презентував власний доробок та передав шкільному музею особисті експонати.

24 травня 2005 року життя митця обірвалося. Проте його робота залишається збереженою: у 2009 році меморіальний комплекс у Троїцькому відреставрували за авторським задумом скульптора, а його твори й сьогодні залишаються частиною історії громади.

10 вересня 2010 року у Дніпрі, на фасаді будинку № 23 на вулиці Володимира Мономаха, де розташований Дніпровський український молодіжний театр, Семену Духовенку встановили меморіальну дошку.