«Там, де інші бачать небезпеку, ми бачимо обов’язок» — історія павлоградського рятувальника Олександра Довгого
Понад 16 років поспіль у Павлограді служить Олександр Довгий — пожежний-рятувальник, чий професійний вибір став продовженням родинної традиції.
Родом із села Межиріч Павлоградського району, він змалку мав перед очима приклад старшого брата, який віддав цій справі вже понад чверть століття.
Шлях Олександра охоплює чимало складних операцій. Зокрема, влітку 2019 року він протистояв нищівним лісовим пожежам у Чорнобильській зоні відчуження у складі зведеного загону Дніпропетровщини.
Втім, найжорсткішим іспитом на міцність стала повномасштабна війна. Під час чергування у вересні 2026 року російські війська серед білого дня вдарили безпілотниками по середмістю Павлограда. Внаслідок атаки спалахнули торговельні павільйони, магазини та припарковані авто. Караул Олександра миттєво прибув на місце події для ліквідації вогню та порятунку містян.
Як зазначають у Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, безпосередньо під час виконання завдань вогнеборці потрапили під повторний удар.
«Коли ми приступили до роботи, на місці стався ще один вибух, який накрив усіх, хто тоді гасив пожежу, рятував та допомагав людям», — згадує Олександр.
Тоді осколкові поранення отримали начальник караулу та один із вогнеборців. Сам Олександр зазнав травм обличчя, тимчасово втратив слух і дістав контузію. Втім, незважаючи на поранення та постійний ризик чергового прильоту, він спочатку евакуював поранених побратимів до «швидкої», а після цього повернувся до осередку пожежі, продовжуючи гасіння та допомогу постраждалим.
За виявлену стійкість і героїзм Олександра Довгого відзначено високими нагородами — відзнакою Президента України «За оборону України» та нагрудним знаком Державної служби України з надзвичайних ситуацій «За відвагу в надзвичайній ситуації».
Удома після кожного небезпечного чергування на вогнеборця чекає 13-річна донька.
«Там, де інші бачать небезпеку, ми бачимо обов’язок», — так звучит життєве кредо Олександра. Своїми вчинками він доводить вірність цьому принципу, щодня залишаючись відданим справі порятунку людей.
